Інформація щодо страхувальників Броварського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області
До уваги роботодавців: усе, що необхідно знати про проведення медичних оглядів працівників певних категорій
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області доводить до відома роботодавців, що наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 №107), затверджений Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі – Порядок).
Порядок визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
Метою проведення попереднього медичного огляду під час прийняття на роботу є: визначення стану здоров’я працівника і реєстрації вихідних об’єктивних показників здоров’я та можливості виконання без погіршення стану здоров’я професійних обов’язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу; виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).
Періодичні медичні огляди проводяться з метою:
– своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;
– забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
– вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
– розроблення індивідуальних та групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;
– проведення відповідних оздоровчих заходів.
Лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці щорічно за заявкою роботодавця (його представника) за участю представника первинної профспілкової організації або уповноваженої працівниками особи визначає категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, та до 1 грудня складає Акт визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, за формою, зазначеною у додатку 1 до Порядку.
При визначенні категорії працівників враховується назва шкідливих та небезпечних факторів і номер пункту та підпунктів Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, а також назва робіт і номер пункту та підпунктів Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників.
На підставі Акту визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець складає протягом місяця у чотирьох примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, за формою, зазначеною у додатку 2 до Порядку, на паперовому та електронному носіях, погоджує їх лікарем з гігієни праці територіального органу Держпраці. Один примірник списку залишається на підприємстві (у відповідальної за організацію медогляду посадової особи), другий надсилається до закладу охорони здоров’я, третій – до територіального органу Держпраці, четвертий – до робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір із закладом охорони здоров’я та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Графа списку працівників, яка стосується фаху лікарів, що беруть участь у проведенні медичних оглядів, переліку необхідних лабораторних, функціональних та інших досліджень, заповнюється комісією закладу охорони здоров’я, що проводить медичний огляд.
Під час прийняття на роботу, в разі переведення на іншу важку роботу, роботу зі шкідливими чи небезпечними умовами праці роботодавець повинен видати направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника за формою, зазначеною у додатку 3 до Порядку.
Періодичність проведення медичних оглядів, фах лікарів, які беруть участь у їх проведенні, перелік необхідних лабораторних, функціональних та інших досліджень, медичні протипоказання допуску до виконання робіт, пов’язані із впливом виробничих факторів, визначені в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведеному в додатку 4 до Порядку, та в Переліку робіт, для виконанні яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведеному в додатку 5 до Порядку.
Для проходження медичного огляду працівник повинен пред’явити комісії, яка проводить медичний огляд (далі – комісія), паспорт або інший документ, що посвідчує його особу, та Медичну карту амбулаторного хворого; при попередньому медогляді – направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника.
При вирішенні питання про придатність до роботи конкретного працівника при попередньому (під час прийняття на роботу) медогляді комісія керується медичними протипоказаннями, визначеними в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язковий попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Переліку загальних медичних протипоказань до роботи зі шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу, наведеному в додатку 6 до Порядку.
Питання придатності до роботи в кожному окремому випадку вирішується індивідуально з урахуванням особливостей функціонального стану організму (характеру, ступеня прояву патологічного процесу, наявності хронічних захворювань), умов праці та результатів додаткових методів обстеження.
Кожен лікар, який бере участь в обстеженні пацієнта, дає висновок щодо стану здоров’я працівника, підтверджує його особистим підписом та особистою печаткою, бере участь в остаточному обговоренні придатності обстежуваної особи до роботи в обраній професії та в разі необхідності визначає лікувально-оздоровчі заходи.
Результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок комісії про стан здоров’я заносяться до Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду, де зазначаються скарги працівника на стан здоров’я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією, а також заносяться до Медичної картки амбулаторного хворого за формою 025/о.
Картка працівника зберігається у закладі охорони здоров’я, що проводить медичний огляд на підставі укладеного договору з роботодавцем, протягом трудової діяльності працівника, а копія Картки працівника зберігається в архіві закладу охорони здоров’я, що проводив медичний огляд, протягом 15 років після звільнення працівника.
За результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) комісія оформлює Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників у шести примірниках, один примірник залишається у закладі охорони здоров’я, що проводив медогляд, інші надаються роботодавцю, представнику профспілкової організації або уповноваженій працівниками особі, профпатологу, територіальному органу Держпраці, робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
На роботодавця покладено такі функції з організації проведення медичних оглядів:
– організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду;
– під час укладання трудового договору інформує працівника під підпис про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору; працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я; до виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;
– погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров’я;
– забезпечує своєчасне та організоване проходження працівниками медичних оглядів та обстежень;
– здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені із закладами охорони здоров’я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду;
– відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров’я;
– забезпечує проведення відповідних оздоровчих заходів Заключного акту у повному обсязі та усуває причини, що призводять до професійних захворювань (отруєнь);
– забезпечує за свій рахунок позачерговий медичний огляд за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; за своєї ініціативи, якщо стан здоров’я працівника не дає змоги йому виконувати свої трудові обов’язки;
– притягує працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності та відстороняє його від роботи без збереження заробітної плати;
– приймає на роботу неповнолітніх лише після попереднього медичного огляду.
Під час розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) копії документів про проходження потерпілим попереднього та періодичного медичних оглядів є складовими матеріалів розслідування.
Відомості щодо проходження потерпілим медичних оглядів і професійного відбору вносяться до акту за формою Н-1 відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.
Відшкодування матеріальної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві (пам’ятка потерпілому)
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105 (далі – Закон 1105), Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 19.07.2018 №11 (далі – Порядок) у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі – управління (відділення) Фонду) зобов’язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи:
1) допомогу по тимчасовій непрацездатності;
2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі – щомісячна страхова виплата);
4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу;
5) страхову виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;
6) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого;
7) відшкодування вартості поховання потерпілого та пов’язаних з цим ритуальних послуг.
Особам, які в установленому законом порядку добровільно застрахувалися від нещасного випадку (далі – добровільно застраховані особи), у разі настання страхового випадку страхові виплати призначаються управліннями (відділеннями) Фонду.
Кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, а також на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку. Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера, які є відповідальними за її достовірність.
Відповідно до статті 41 Закону 1105, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
3) особи з інвалідністю – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди
(Стаття 42 Закону 1105)
1. Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.
2. У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
У разі якщо при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, йому провадиться одноразова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності, щодо попереднього обстеження МСЕК, виходячи з розрахунку 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.
3. Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого.
Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.
Допомога по тимчасовій непрацездатності, страхова виплата у разі переведення потерпілого на легшу нижчеоплачувану роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов’язаних з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за:
1) розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);
2) половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на постійний сторонній догляд;
3) чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, – на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).
Потребу потерпілих у спеціальному медичному, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні визначає МСЕК.
4. Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три роки, а інвалідам І групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування.
6. У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім’ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
7. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
8. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.
У разі якщо смерть потерпілого, який одержував щомісячні страхові виплати, настала внаслідок ушкодження здоров’я від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, розмір щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право, встановлюється виходячи з розміру щомісячної страхової виплати на день смерті потерпілого. Причинний зв’язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Одноразова допомога сім’ї та особам, які перебували на утриманні, у цьому випадку не виплачується.
Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.
Сума страхових виплат непрацездатним особам, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, визначається в такому порядку:
1) якщо кошти на утримання стягувалися за рішенням суду, страхові виплати визначаються в сумі, призначеній судом;
2) якщо кошти на утримання не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати встановлюється Фондом.
У разі якщо право на страхові виплати мають одночасно непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, і непрацездатні особи, які не перебували на його утриманні, спочатку визначається сума страхових виплат особам, які не перебували на утриманні померлого.
Установлена зазначеним особам сума страхових виплат виключається із заробітку годувальника, а потім визначається сума страхових виплат особам, які перебували на утриманні померлого, у порядку, передбаченому абзацами першим та другим цього пункту.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати особам, які втратили годувальника, не може перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
9. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв’язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
10. Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.
11. У разі повторного ушкодження здоров’я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров’я. Сума страхової виплати в цьому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров’я.
Якщо повторне ушкодження здоров’я працівника настало з вини іншого роботодавця, страхова виплата провадиться на загальних підставах.
12. Якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров’я не збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву.
13. У разі ушкодження здоров’я в період виробничого навчання (практики) сума страхової виплати визначається за діючою на підприємстві ставкою (окладом) тієї професії (спеціальності), якій навчався потерпілий, але не нижче найменшого розряду тарифної сітки відповідної професії.
Якщо у період навчання (практики) потерпілий одержував заробіток, сума страхової виплати визначається, за його згодою, із середньомісячного заробітку за цей період. За бажанням потерпілого сума страхової виплати може бути визначена із середньомісячного заробітку до початку виробничого навчання (практики).
14. Неповнолітній особі, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання матері під час її вагітності, або особам, які стали інвалідами під час зазначених у пункті 2 частини першої статті 36 цього Закону відповідних занять або робіт, Фонд провадить щомісячні страхові виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення ними 18 років – у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста) проживання цих осіб, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.
15. Індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону.
16. У разі якщо ступінь втрати працездатності є невеликим, за бажанням потерпілого на виробництві щомісячна страхова виплата може бути замінена робочим органом Фонду виплатою одноразової допомоги. Умови та порядок заміни щомісячної страхової виплати одноразовою визначаються правлінням Фонду.
Уряд затвердив зміни до бюджету Фонду на 2019 рік
27 листопада на своєму засіданні Уряд вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Фонду соціального страхування України на 2019 рік» від 16.01.2019 № 16. Про це повідомляє пресслужба виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Видатки Фонду за напрямом матеріального забезпечення та соціальних послуг збільшено на 1,37 млрд гривень, загалом вони складають 14,344 млрд грн проти 12,974 млрд грн у початковій редакції.
Доходи Фонду з урахуванням залишку коштів на початок року визначено в розмірі 24,669 млрд гривень, що більше на 1,37 млрд гривень. Корегування розміру доходів Фонду пов’язано, зокрема, із перевиконанням плану по сплаті ЄСВ страхувальниками.